Травми голови у дітей частина 3
Як лікар ставить діагноз?
Визначення наявності будь-яких наслідків травми голови грунтується на неврологічному обстеженні пацієнта та можливих додаткових візуалізуючих дослідженнях. При неврологічному обстеженні важливо визначити, чи була травма випадковою (удар, падіння) чи існували раніше симптоми захворювання, що призвели до травми (порушення рівноваги, сильний головний біль, порушення свідомості).
Основним діагностичним обстеженням у дітей після травм голови є УЗД (трансродничне ультразвукове дослідження) у дітей раннього віку, та комп’ютерна томографія голови у дітей старшого віку. Звичайна рентгенографія не має діагностичної цінності та її не слід виконувати. Сам перелом черепа, якщо він не супроводжується іншими симптомами, не має значення. Наявність небезпечної для життя внутрішньочерепної гематоми зустрічається в 1 із 2100 переломів у дітей (1 із 348 у дорослих).
МРТ-дослідження в гострому посттравматичному періоді не доцільно. КТ слід проводити за наявності підстав у дітей із середніми та високими факторами ризику (описаними нижче). Шкідливість КТ голови з погляду отримання дози іонізуючого випромінювання та пострадіаційного раку нервової системи, що викликає смерть у майбутньому, становить 0,075%. Це означає, що для того, щоб викликати смерть внаслідок радіаційного раку нервової системи, необхідно виконати від 1300 до 100 000 сканувань. Посттравматичне обстеження КТ включає виконання приблизно 50 сканувань.Таким чином, це безпечний тест, але їм не слід зловживати, особливо у випадку найчастіше невиправданих контрольних тестів.
Відкрита травма голови
Критерієм діагностики відкритої черепно-мозкової травми є порушення безперервності твердої мозкової оболонки на зводі або підставі черепа.
- Переломи основи черепа найчастіше виникають у дітей внаслідок падіння з висоти. Переломи біля основи носа чи лобової кістки призводять до розриву нюхових зв’язок біля основи черепа чи розриву мозкових оболонок фрагментом кістки. Спостерігається підтікання прозорої (водянистої) рідини з носа або по стінці горлянки.
- Дитина скаржиться на послаблення або відсутність нюху, спостерігаються психічні зміни – психічне та рухове збудження, зміни настрою. Це пов’язано з частою в таких випадках забиттям лобових часток головного мозку. Ризик, пов’язаний із витоком спинномозкової рідини, полягає у виникненні внутрішньочерепного пневмотораксу або менінгіту. Раніше ринорея майже завжди лікувалась хірургічним шляхом, але сьогодні таке лікування проводиться дуже рідко, особливо у дітей.
- Травма скроневої області, навіть незначної сили, особливо в результаті падіння або побоїв, викликає перелом тонкої луски скроневої кістки або кам’янистої кістки. При розриві барабанної перетинки при травмі пошкодження тонкої твердої мозкової оболонки у цій галузі призводить до витікання спинномозкової рідини, зазвичай із кров’ю. Аурикулярна ринорея дозволяється спонтанно практично ніколи не потребує хірургічного лікування.Наслідками перелому основи середньої черепної ямки (скроневої області) є незворотна втрата слуху та порушення рівноваги.
- Перелом склепіння черепа – лобової, тім’яної та потиличної області з вм’ятинами кісткових уламків та розривом твердої мозкової оболонки викликає пряме пошкодження головного мозку.
Головне правило поведінки після відкритої травми склепіння черепа – не видаляти вдавлені кісткові елементи та сторонні тіла (камінь, уламок скла тощо). Елементи, що викликають вм’ятину, часто тиснуть на пошкоджену судину, і їх видалення в місці пошкодження може викликати швидку кровотечу поблизу великих судин, аж до смерті. Процедура по дорозі до лікарні повинна обмежуватися накладенням великої вологої та стерильної пов’язки. Єдиною профілактикою травм основи та склепіння черепа є механічний захист – використання захисних касок (Термінове перевезення до лікарні ).
Посттравматична епілепсія
Посттравматична епілепсія розвивається у дітей у 7% випадків, переважно після тяжкої травми, з тривалою втратою свідомості та субарахноїдальним крововиливом (забоєм головного мозку), які є найважливішими факторами ризику. Виникнення нападу відразу після травми не є підставою для діагнозу епілепсії. Профілактичне лікування епілепсії не застосовують у жодному разі, навіть якщо епілептичні напади виникли у посттравматичному періоді.
Статистика показує, що 93% дітей отримали б таке лікування без потреби; однак це може зазнати їх побічних ефектів протиепілептичних препаратів та труднощів із припиненням лікування через 2–3 роки.
Діагностика посттравматичної епілепсії у дітей, особливо після легких черепно-мозкових травм, іноді зазнає зловживань, часто пов’язаних із отриманням високих компенсацій чи пенсій.Це часто призводить до значного зниження самостійності, можливості займатися спортом та обмежень у повсякденному житті, а надалі – до неможливості отримати водійські права та займатися деякими професіями, що може бути дуже шкідливим для дитини.
Що робити після лікування?
Повернення до школи та спорту після травми голови. Травма голови дуже часто призводить до того, що дитину усувають від занять спортом, особливо занять фізкультурою у школі. Це неадекватна поведінка як із психологічної, так і з медичної точки зору. Існують різні ступені травм та пов’язана з ними можливість повернення до фізичної активності. Якщо після травми голови спостерігаються симптоми ураження нервової системи або на знімку комп’ютерної томографії виявляються посттравматичні зміни (забиті місця, гематома), рішення про відновлення занять спортом приймає консультант-нейрохірург або лікар спортивної медицини. Дитині після травми голови слід якнайшвидше повернутися до звичайної шкільної діяльності
Посттравматичний синдром
Травма голови, особливо субарахноїдальна кровотеча, викликає зміни психіки та стійкі симптоми дефіциту. Перший — це зміна особистості — зазвичай як постійної дратівливості, агресивності, погіршення здібностей до навчання.
Найбільш поширені неврологічні симптоми включають ригідність шиї, біль у потиличній ділянці та головний біль, особливо головний біль, спричинений втомою.Ці симптоми, які колись називалися посттравматичною енцефалопатією, а тепер посттравматичним синдромом, не слід ігнорувати.
Зазвичай, при комп’ютерній томографії патологічних змін не виявляють. Одноразово рекомендоване електроенцефалографічне дослідження не рекомендується, оскільки результат може бути неправильно інтерпретований. Найголовніше – нейропсихологічна консультація та можливе проведення фармакологічного лікування у невролога/нейрохірурга. Показово, що частота посттравматичного синдрому прямо пропорційна тривалості часу, який дитина після травми провела поза своїм оточенням та школою.
Якщо Вам потрібне медичне перевезення, скористайтесь послугами медичної транспортної компанії А-Мед (Послуги перевезення хворих Львів)
Медичне перевезення хворих Львів «А-Мед»
Перевезення Хворих Львів • А-Медromhuk54@gmail.com – для клієнтів