Виразковий коліт – причини, симптоми, лікування Ч.2
Виразковий коліт – діагностика
На початковому етапі діагностики запального захворювання кишківника лікар виключає інфекційну причину симптомів. Кал слід дослідити на наявність лейкоцитів та посів на наявність кампілобактерів, шигел, сальмонел, ієрсиній та інших мікроорганізмів, а також провести тест на наявність Clostridioides difficile. Лікар також може призначити аналіз крові, оскільки в активній фазі захворювання можуть бути виявлені ознаки запалення, такі як підвищення рівня СРБ та ШОЕ, підвищення кількості тромбоцитів (тромбоцитоз), підвищення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз), а у більш тяжких випадках — анемія, зниження рівня альбуміну (гіпоальбумінемія) та порушення електролітного балансу. Приблизно 60% пацієнтів мають аутоантитіла проти так званих гранулоцитарний перинуклеарний антиген (pANCA). У стільці може спостерігатися підвищена концентрація кальпротектину.
Обстеження, яке проводиться для встановлення остаточного діагнозу та оцінки ступеня змін, є ендоскопією товстого кишечника (колоноскопію) із забором зразків для гістопатологічного дослідження. У ході захворювання запальні зміни починаються у прямій кишці і безперервно поширюються на інші відділи товстої кишки. Легка форма захворювання характеризується поверхневими ерозіями, нечіткістю судинного малюнка слизової оболонки, її грануляцією, пухкістю та запальним ексудатом. У важких випадках можуть переважати глибокі виразки та ділянки оголеної слизової оболонки, позбавлені епітелію. Хронічна форма захворювання характеризується згладжуванням складок слизової оболонки та розвитком запальних псевдополіпів.
Псевдополіпи не є передраковими новоутвореннями та не вимагають видалення в рамках профілактики раку товстої кишки.
Для діагностики позакишкових уражень та ускладнень виразкового коліту застосовується візуальна діагностика (рентгенографія черевної порожнини, комп’ютерна томографія, УЗД черевної порожнини).
Гістопатологічне дослідження матеріалу, взятого з товстої кишки, також має важливе значення для діагностики.
Виразковий коліт – лікування
Метою лікування є загоєння слизової оболонки, тобто. усунення запальних змін. Лікування коригується залежно від активності захворювання (рецидивів). У період рецидивів застосовують інтенсивніше лікування, ніж у період ремісії, тобто. у період так званого підтримуюче лікування. Метою підтримуючого лікування є запобігання рецидивам захворювання. При підтримуючому лікуванні важливо уникати стресів, шлунково-кишкових інфекцій, прийому пероральних антибіотиків та нестероїдних протизапальних препаратів. Для деяких пацієнтів ефективним є виключення молока із раціону.
Препарати, що застосовуються при виразковому коліті
Препарати 5 -аміносаліцилової кислоти (5-АСК – месалазин, сульфасалазин) застосовуються в основному при лікуванні легких та середньоважких загострень захворювання. Крім таблеток, доступні й інші форми 5-АСК: клізми та ректальні свічки, які ефективні при лікуванні захворювань прямої та сигмовидної кишки.
Пероральні глюкокортикостероїди (преднізолон, будесонід, преднізолон, метилпроднізолон, гідрокортизон, метилпреднізолон) є ефективними препаратами при виразковому коліті середнього ступеня тяжкості і дозволяють досягти поліпшення стану.
Маломолекулярні препарати – тофацитиніб, філготиніб, упадацитиніб, озанімод, етразимод. Вони працюють, змінюючи реакцію імунної системи. Вони діють протягом декількох днів або тижнів, щоб контролювати хворобу, і їх можна приймати протягом тривалого часу, щоб контролювати хворобу
Імуносупресивні препарати використовуються лише для підтримуючого лікування. До них відносяться: азатіоприн, меркаптопурин, циклоспорин, такролімус, тофацитиніб, упадацитиніб, філготиніб.
При більш важких формах призначають також біологічні препарати: інфліксімаб, адалімумаб, голімумаб, ведолізумаб, устекінумаб, мірікізумаб. Ці препарати також використовуються при інших захворюваннях (наприклад, при лікуванні хвороби Крона та ревматоїдного артриту). Вони діють, втручаючись у процеси, пов’язані із запаленням, і благотворно впливають на загоєння запальних уражень товстої кишки. Ці препарати можна призначати для індукції ремісії та протягом тривалого часу для підтримки ремісії. Біологічні препарати можна використовувати окремо або у поєднанні з іншими методами лікування
Виразковий коліт – біологічне лікування
При дистальній формі, тобто при ураженні кінцевого відділу товстої кишки (ближче до ануса), можуть застосовуватися місцеві лікарські засоби: при ураженні тільки прямої кишки — свічки, піна або клізми, при ураженні низхідної ободової кишки — клізми.
Перевезення лежачих хворих Львів
Рецидиви коліту можуть бути різної інтенсивності; залежно від симптоматики та стану пацієнта лікар підбирає оптимальне лікування. Тяжкі спалахи захворювання вимагають лікування в лікарні. Іноді необхідне хірургічне лікування, особливо коли тяжке загострення захворювання не піддається медикаментозному лікуванню. Хірургічні методи передбачають резекцію частини чи всієї товстої кишки.
Чи можна повністю вилікувати виразковий коліт?
Лікування виразкового коліту носить хронічний характер і полягає у профілактиці рецидивів та усуненні загострень. Повне одужання, ймовірно, неможливе, але існують легкі форми захворювання, які не прогресують із загостреннями.
Рідкісним довгостроковим наслідком запального захворювання кишечника є рак товстої кишки. Факторами, що підвищують ризик його виникнення, є: велика тривалість захворювання та ураження значної частини товстого кишечника. Виразковий коліт — що робити після лікування?
Не слід припиняти прийом ліків самостійно, без консультації з лікарем, навіть якщо симптоми захворювання давно зникли, оскільки тривале підтримуюче лікування під час ремісії є найефективнішим методом профілактики рецидивів. Рецидив може виникнути після прийому нестероїдних протизапальних препаратів та антибіотиків, а також після інфекцій товстої кишки
Тому важливо уникати стресу, прийому пероральних антибіотиків, знеболювальних препаратів та інших відомих факторів, що провокують загострення, включаючи шлунково-кишкові інфекції. Для деяких пацієнтів ефективним є виключення молока із раціону.
Оскільки люди з виразковим колітом схильні до підвищеного ризику розвитку раку товстої кишки, важливо проходити колоноскопію, починаючи з 8-го року після появи перших симптомів. Залежно від результатів колоноскопії, подальші дослідження слід повторити через рік, два-три роки або п’ять років, відповідно до рекомендацій лікаря. Під час хронічного лікування лікар призначає контрольні аналізи (наприклад, загальний аналіз крові, печінкові проби, активність креатиніну), які призначені для раннього виявлення можливих ускладнень від препаратів, що застосовуються.
Медичне перевезення хворих Львів «А-Мед»
✅ Медичне перевезення хворих Львів ✅ Перевезення лежачих хворих Львів • Україна ✅ Перевезення хворих за кордон • Європаromhuk54@gmail.com – для клієнтів